ЧАРОДІЙ СМІХУ
Так називають Остапа Вишню, якому сьогодні виповнилося б 125 років.
Остап Вишня - це псевдонім Павла Михайловича Губенка.
Народився письменник на хуторі Чечва, що на Полтавщині. Родина Губенків жила дружно, батько з матір'ю залучали дітей (а їх в сім'ї було аж 17) до роботи.
Батьки прагнули дати своїм дітям освіту. Малий Павлик спочатку навчався в сільській початковій школі, а потім батько віддав його до Зінківської міської двокласної школи. Ще в шкільні роки проявилася у нього любов до книги, лагідна вдача, та дотепність.
В цій школі він навчався з Миколою Зеровим.
В 1903 році закінчивши школу і отримавши свідоцтво, в якому значилось, що Павло Губенко може працювати поштово-телеграфним чиновником.

Але Павло мріяв стати вчителем і навчатись в Глухівській вчительській семінарї. А для цього потрібні були кошти які сім'я не мала. Однак, батько, як колишній солдат, мав право віддати сина на "державний кошт" у військову фельдшерську школу у Києві.Там вже навчався його старший брат (теж відомий гуморист і сатирик Василь Чечвлянський).  Після закінчення працював у лікарні фельдшером. Спочатку у російській армії, а потім у хірургічному відділенні лікарні Південно-Західної залізниці.
У 1917 році Павло Губенко вступив до Київського університету. Але університетської освіти не здобув.
Перебував у війську Центральної Ради, а потім в Директорії.
Після громадянської війни працює в газеті, починає публікувати власні твори. У 1921 році в газеті "Селянська правда" була вперше надрукована гумореска "Чудаки, їй-богу!" під псевдонімом Остап Вишня. Працював в оргкомітеті Спілки радянських письменників. З 1927 року - головним редактором журналу "Перець". Входив до літературних угрупувань "Плуг" і "Гарт".
Тяжкі випробування випали на долю письменника. Тридцяті роки стали роками тяжких  випробувань та репресій.
У 1933 році Остап Вишня був звинувачений в контрреволюційній діяльності й тероризмі. Конкретніше - в замаху на товариша Постишева під час жовтневої демонстрації. Спочатку суд засудив його до розстрілу. Але вирок переглянули й змінили на 10 років ув'язнення в таборах ГУЛАГу. Там він познайомився з відомим кубанським фольклористом Сергієм Мастепановим. Звільнений з ув'язнення в 1943 році. Відправили його до Москви. Спочатку - до Бутирської в'язниці, а вже хворого та виснаженого до клініки доктора Певзнера. Після курсу інтенсивної терапії приїхав до Ленінграда.  І лише у квітні 1944 року повернувся письменник в Україну.
Остап Вишня був двічі одружений. Від першого шлюбу мав сина, який відрікся від нього. Вдруге, в 1925 році одружився на актрисі театру "Березіль" Варварі Маслюченко. Остап Вишня полюбив прийомну доньку другої дружини і був їй добрим батьком.
Творчість Остапа Вишні багата і різноманітна за жанрами і стилем. Він писав сатиричні вірші, оповідання, фейлетони, анекдоти, жарти. Вишня здобув визнання самобутнього майстра української сатири і гумору. Започаткував новий жанр - усмішку. До останніх днів життя він  віддавав талант і натхнення своїм читачам. Залишивши їм в спадок свої твори.
28 вересня  1956 року - смерть, що постійно чатувала на нього, наздогнала його. Поховали Остапа Вишню на Байкововму кладовищі в Києві.