ЯК БУДЕ МОВА - БУДЕ УКРАЇНА.

Сьогодні ми відсвяткували День української писемності і мови. 

Українська культура і наука широко відзначає День української писемності 9 листопада.

Писемність - це сукупність графічних знаків і орфограм, які застосовуються в якійсь мові, чи в ряді мов, що користуються однією системою письма.

Перші спроби письма відносяться приблизно до 35-50 віків до нашої ери.

Спочатку це була гілочка пальми - знак миру.

Потім вузликове письмо (вузлики різного кольору). Далі - схематичне зображення предмета чи якогось явища. І нарешті- іерогліфи. 

Століттями йшло людство до створення першої літери. Вважається що перше письмо почало своє існування в Єгипті, а потім потрапило на Близький Схід, де одержало свій розвиток. 

Трохи пізніше виникає фінікійське письмо і грецьке. На його основі виникло етруське, латинський алфавіт, кирилиця, глаголиця, вірменське та грузинське письмо.

Перше слов'янське письмо з'явилося в ІХ столітті нашого літочислення.

Перший слов'янський алфавіт створили брати Кирило та Мефодій у 882 році, у сповненому міжусобних сітичок ІХ столітті. 

Брати просвітителі прибули з Болгарії до Русі на прохання слов'янських князів - Ростислава і Святослава. Кирило та Мефодій  мали бути перекладачами, поширювати гармоту, взагалі займатись просвітницькою діяльністю.

Кирило був освіченою людиною, добре знав грецьку, слов'янську, латинську, арабську та єврейську мови, а згодом вивчив і давньоруську. Працював бібліотекарем, викладав філософію.

Таким же освіченим був і Мефодій. 

Існує трактат "Про письмена", написаний Чорноризцем Храбром, що містить найдавніші свідчення щодо походження слов'янської писемності, та авторський твір про засновника нашої абетки.

І хоча оригіналів праць Кирила і Мефодія досі не знайдено, історія слов'янства має численні копії-переклади богословних книг та переписи оригінальних творів.

Це твір Кирила - "Слово про перенесення мощів преславного Климента."

Книга Мефодія - "Гімн на честь Дмитра Солунського" та інші, які розцінюються вченими як визначний внесок у загальнослов'янську культуру.

Овіяну легендами давню сло'вянську абетку-кирилицю народна пам'ять міцно поєднала з ім'ям Кирила.

Існує дужецікавий факт, що проживаючи в Херсонесі Кирило знайшов Євангеліє і Псалтир російською мовою, а також і чоловіка який говорив тією мововю. І коли він розмовляв з ним, навчився нової мови, порівнявши її із своєю. Потім почав не тільки говорити, але й писати новою, російською, мовою.  

свдчить це повідомлення про те, що слов'янські племена в ІХ сторіччі мали своє письмо. Є думка вчених, що Кирило, можливо, вдосконалив чи видозмінив деякі букви, їх графіку, систему голосних чи приголосних, але за будь-яких умов він мав взірець давньоруського походження для створення слов'янського письма (абетки).

На її основі створено український, російський, білоруський, македонський, сербський алфавіти, а стилізованими начерками слов'янських букв чи додаванням окремих нових знаків, хто раніше не мав своєї писемності.

Велика заслуга братів Кирила та Мефодія в тому, що вони заклали основи слов'янської писемності та літератури. 

Ім'я  Кирила та Мефодія носила перша українська політична організація в Києві - Кирило-Мефодіївське Братство. Це саме та організація, до якої вступив в 1847 році Тарас Шевченко і був суворо покараний. Його віддали в солати із забороною писати і малювати.

Послідовником Кирила та Мефодія був Преподобний Нестор-Літописець. На його честь 9 листопада стало святом мови та писемності. 

І це закономірно, Адже українська земля народила сина, який усвідомлював значення всього, що відбувалося на ній, прагнув зберегти національну пам'ять з вірою в те, що її не розгублять, а примножать нащадки. Нестор-Літописець стояв біля витоків української писемності, збирав відомості про походження свого рідного Києва, його засновників, розповідав про події, що відбувалися на його очах. 

У юному віці він вступивпослушником до Печерської обителі. А в 1110 році почав писати свій літописний звод, названий ним "Повість минулих літ". Це вершина світового творіння, звідки ми дізнались, хто в Києві вперше став князювати та звідки "руська земля стала єсть". Це було господнє літо 1112 року. "Повість" пішла між слов'ян і стала популярною та шанованою. Дослідження його спадщини допомагає нам краще пізнати минули, подбати про сьогодення. А ще замислитись над тим, що таке наша рідна мова. 

У "Повісті минулих літ" автор використовував також численні праці своїх попередників Василя, Федора, Никона Великого, а також усні народні перекази, свідоцтва очевидців, переклади з грецької та болгарської літератури. 

Минали часи . З часу винайдення писемності фактично почався період документальної історії, мовна інформація була закріплена в часі.

На даний час українська мова святкує своє відродження. Але цьому передувала тяжка боротьба. Починаючи від 1720 року від Петра Першого  почалося гноблення української мови. Її вважали холопською. Зародившись десь на світанні суспільного слов'янського життя, наша мова перенесла страшні лихоліття, тортури, пережила утиски Польщі, москви, але вистоявши  дійшла до нас свіжою, мужньою, незаплямованою, справді щорослов'янською  мовою.

Тільки в час незалежності мова починає відроджуватись. Свято писемності та мови встановлено 9 листопада 1997 року, коли Президент України Леонід Кучма , на підтримку ініціативи громадських організацій та з урахуванням важливої ролі української мови в консолідації українського суспільства, видав Указ № 1241/ 97 "Про День української писемності та мови" В Указі зазначено: "Установити в Україні День української писемності та мови, який відзначати щорічно 9 листопада в день вшанування пам'яті Преподобного Нестора-Літописця".