МИКОЛАЇВСЬКІ СВЯТКИ

Три зимових свята - Варвари (17 грудня), Сави (18 грудня), і Миколи (19 грудня), що йшли одне за одним, звалися в народі "Миколаївськими святками". Цей факт говорить про те, що у народі до Святого Миколая ставилися з особливою повагою, оскільки "він другий після Бога заступник на землі".

 ВАРВАРА ВЕЛИКОМУЧЕНИЦЯ.

Батько святої Варвари був багатою та знатною людиною. Він рано втратив дружину (вона померла), тому всю свою любов віддав доньці. Але навіть ця несамовита любов не врятувала непокірну доньку від страшної батьківської кари. Він був язичников - а вона християнкою. Тому він віддав її правителю міста на тортури душевні і тілесні. Дівчина не зреклася своєї віри. Вона загинула від рук власного батька: він відрубав їй голову.

За народною легендою, свята Варвара Великомучениця вишивала так красиво, що самому Ісусу Христу вишила ризу. 

Цей день - поворот на весну, але саме на цей день зазвичай припадає початок найсильніших морозів. Починаючи з цього дня й протягом наступних трьох люди варять кутю й узвар - на добробут і здоров'я та "Щоб хліб родив і садовина рясніла".

У день Варвари не можна прати, білити й глину місити. Зате можна досхочу вишивати й займатися іншими справами, пов'язаними з нитками. Оскільки для українського жіноцтва вишивання було національною ососбливістю, вони вважали великомученицю Варвару своєю покровителькою. Як тільки юнка підростала, ненька та бабуся намагалися передати їй свій досвід. Вчили вишивати хрестиком, занизуванням, заполоччю тощо. 

Юнка, котра "дозріла на видання", мусила сама наготувати посаг - вишити вдосталь рушників, щоб обдаровувати ними сватів, почесних гостей на весіллі, вимережити сорочки своєму судженому та йому батькам. по тому, якими вони були, оцінювали вдатливість і хазяйновитість майбутньої дружини. 

Народна творчість зафіксувала чимало прикмет, прислів'їв та приказок, в яких відбита вся обрядова структура, характерна для свята. Згадаймо найбільш похідні:

• Яка погода на Варвари, така й на Різдво.
• Який день на Варвари, такий і на Сави.
• Дерева в інеї - урожай на фрукту.
• Якщо горобці збираються купками на деревах і цвірінькають, то буде тепла зима.
• Хто заспить на Варвару, то цілий рік буде сонливим.

Якщо проти цього дня нічне небо в зорях - чекай холодів, а сліпе й тьмяне - на тепло.
Варвара заварить, Сава закалить, а Микола закує.
Від Варвари до Нового року стільки доточиться, як півень з порога скочить.
Якщо на Варвари гострі морози, то на зиму готуй вози, а як  розтане, то кажи оглянути сани
Якщо в грудні на Варвари болото, то зима красна, як золото.

ПРЕПОДОБНИЙ САВА
Цей  святий мешкав у монастирі з восьми років. Коли подорослішав, то пішов у пустелю, що поблизу Йогдану. У V столітті на тому місці, де була його келія, заснували монастир, який згодом став одним із великих центрів православної віри на Сході. Послушники цих монастирів прославилися тим, що надавали матеріальну допомогу всім, хто її потребує, до того ж давали початкову освіту місцевим жителям.
Цього дня зазвичай випадають великі сніги, настають морози.
Сави, позачені чоловічим обрядодіям. Справляли День ангела ті, хто були Савами.
Рано вранці однолітки сходилися до винуватця урочистості і, підіпуючи вуха, пропонували сісти на ослін, застелений кожухом. Потім гуртом піднімали іменинника під стелю і, тричі підкинувши, вимагали відкупного:
- Добродію імениннику, чим відкупишся? -запитували, тримаючи його над головами.
- Та я ж, теє, - виправдовувася іменинник. - Не знав, що ви завітаєте...
- Знав чи не знав, - відказував хтось один, - а пам'ятати мусив - сьогодні ж твій ангельський день!
- Гаразд, - нарешті зголошувавсь, - ставлю чвертну!
- Отакої!  - кричали наперебій гутальники. - Ми стільки намучились з тобою, доки підняли, а він жалкує щедрого могорича...

 - То ставлю півлітра!

- Мало, - не поступалися гості!, - вимагаємо кварту!

Так торги тривали доти, доки не стомлювалися присутні! Наостанок ставили умову: 

- Якщо не одкупишся більшим могоричеи, то відпустимо стілець. Рахуємо до трьох...

Нарешті зголосившись, одпускали іменинника долі, здоровили зі святом, а він у свою чергу причащав гостей чи запрошував прийти на вечерю.

На Сави жінки збиралися в рукодільницькі гурти, бо прийшла пора "і савити, і варварити і куделю кучмарити". Хто ж не працював, то казали:

• Савила і варвалила і сорочки собі не справила.
• Сави і Варвари не мені сорочку обірвали.
• Який Сава, така йому й слава.
• По Савці нема спокою ні на печі, ні на лавці: на печі печуть, на лавці січуть.
• Сава приїхав на білих санках.
• Сава бідний, а Микола багатий..

І дійсно, слідом за Савами заступало одне з найшляхетніших свят - Миколи.

СВЯТИЙ МИКОЛАЙ

Це одне з найбільших й найяскравіших свят українського народу. Адже Святий Микола дуже схожий на простого українця - веселий, добрий дядько, який допомагає всім, хто справді цього потребує, не розподіляючи людей на бідних та багатих. Він живе, як відчуває.

За історією Святий Миколай жив за часів імператора Костянтина у IV столітті й був архіепископом у Мирах (Лікія) - сьогоднішнє Демре, у провінції Анталія в Туреччині. Народився у багатодітній сім'ї, виріс доброю й чуйною до чужої біди дитиною. батьки його померли дуже рано. і хоча хлопчикові нічого не бракувало, він жив під опікою родичів, все ж таки відчував нестачу батьківської ласки і любові. Маленький сирота все частіше тікав з багатого будинку до друзів, дітей убогих батьків,котрі жили в темних глиняних хатах і нерідко йшли спати голодними.Ще з дитинства він почав допомагати людям. Найбільше з усіх в місті бідувала родинайого друга Петра. Батько був дуже старим і немічним, мати лежала хвора, а Петрусь бігав у холод босим. Ввечері Миколака тихенько, щоб слуги не бачили, побіг до комори, набрав у торбинку борошна, налив пляшку олії, набрав повні кишені яблук, відшукав пару теплих панчіх і нові постільці та сховав усе у велику торбу. Вранці старий батько Петра знайшов торбу коло свого порогу і не міг натішитися дарунками. А хто це міг зробити і кому дякувати, не знав. 

Минули роки. Хлопець підріс, але продовжував творити добрі справи. Один збіднілий чоловік не міг забезпечити своїх трьох доньок приданим. За тамешніми звичаями, через те вони не могли вийти заміж. Миколай, дізнавшись про це, вирішив скористатись батьківським спадком, щоб зарадити біді.протягом трьох ночей він пробирався до убогої хатини та щоразу закидав у вікно, у кімнату, де ночували сестри, шмат золота - на придане для кожної з дочок.

Згодом Миколай став священником. Віддав усе своє майно бідним людям і скрізь робив тільки добро. Одного разу він врятував невинного чоловіка, батька багатьох дітей, від страти, запропонувавши за те своє життя, проте помилували обох. Священник Миколай своїм милосердям заслужив винагороду у Бога - благодать творіння чудес.

Святий Микола дуже любить дітей, тому на свято приносить їм подарунки. Щоб замовити дарунок, дитині треба написати Миколаю листа з розповіддю про те, як вона провела рік, чи була слухняною... Святий всі листи уважно перечитує та готує подарунки. Кажуть увесь день напаредодні свята працює, він випікає зірочки в дарунок дітям. Однак ці зірочки, потрапляючи до того лантуха, перетворюються стають схожими на свого майстра. Тож печиво, яку діти знаходять під подушкою вранці, звуть "миколайчиками". 

У святкову ніч усі мають бути щасливі. І ті, що роблять дарунки, і ті, що отримують їх. Зазвичай маленьким дітлахам ховають дарунки під подушку, аби вранці вони могли натішитись бажаними дарунками. Добрі господарі завчасно печуть печиво, варять пиво, запрошують музик, скликають гостей. І, звичайно, чекають найголовнішого нічного гостя - Миколу-Чудотволрця, - запалюють свячки, читають молитви.

Як на Україні, так  і в Росії, Святий Миколай став праобразом Діда Мороза, який приходить до людей разом зі своєю онучкою Снігуронькою в новорічнуу ніч з великим мішком подарунків. В Європі та Америці Микола Чудотворець більш відомий як Санта-Клаус на Новий рік та Різдво облітає на санях, запряжених оленями, всю земну кулю та розвозить подарунки.

Як там не було, Святий Миколай, Дід Мороз та Санта-Клаус - це уособлення людяності, безкорисної допомоги та прагнення зробити всіх людей щасливими. Отож давайте хоча б на це свято забудемо про всі негаразди і подаруємо один одному радість.