ЛІТОПИСЕЦЬ  ВІЙСЬКА  ЗАПОРІЗЬКОГО

Усе минає, а слово залишається

11 лютого минає 345 років від дня народження Самійла Васильовича Величка, українського козацького літописця.

Відомості про життя козацького літописця Самійла Васильовича Величка до нас майже не дійшли. Можемо судити про нього хіба з твору - знаменитого "Літопису канцеляриста Війська Запорізького...." Судячи з усього, Самійло Величко був із козацького роду і освіту, наімовірніше, отримав у Київській академії, що відповідало його посаді, яка передбачала закінчення саме цього навчального закладу.

Із 1690 року Самійло Величко став на службу Війську Запорізькому в домі шляхетного пана Василя Кочубея. Тоді його стали залучати як писаря й порученця до вельми секретних справ. Через 15 років Самійло Величко потрапив до Генеральної військової канцерярії, де займався писарськими справами. відтак брав участь у військових походах і, як припускають дослідники, подорожував по світу.

"Літопис канцеляриста Війська запорозького Самійла Величка" - твір унікальний і загадковий. автор зізнається, що період служби у військовій канцелярії був для нього нещасливим. Пік цих нещасть припадає на кінець 1708 року, а літопис Самійла Величка обривається 1700 роком. на той час не стало його могутнього патрона Василя Кочубея, і Величко потрапив до в'язниці. З неволі, ймовірно, він вийшов тільки в 1715 році. відтоді жив у селах Жуки й Диканька під Полтавою і працював над літописом. А заробляв собі на хліб насущий навчанням дітей.

Самійло Величко взявся за свою виснажливу працю, адресуючи її нащадкам, щоб не згинула в їхній пам'яті славна козацька доба. Наімовірніше, це і стало причиною сліпоти літописця. Адже  літопис Самійла Величка не просто констатує факти. Автор аналізує причини Великої Руїни з пристрастю публіциста. На той час надрукувати свій твір він не міг. Через великий обсяг твору поширити його в копіях теж було дуже складно. Тільки більш як через 100 років після смерті автора літопис побачив світ.