ВІН МРІЯВ ПРО ВЕЛИКУ УКРАЇНУ

20 лютого минає 

110 років від дня народження УЛАСА САМЧУКА,  українського письменника, журналіста

      Улас Олексійович Самчук народився 20 лютого 1905 року в селі Дермань нинішньої Рівненської області (Волинь тоді була під Польщею). Батьки були заможними селянами і прагнули дати дітям освіту.  Початкову освіту здобув у сільській школів Тилявці, куди переїхала родина. Потім Дерманська двокласна школа при семінарії, Згодом навчався в Кременецькій гімназії ім. І.Сташенка, Навчаючись в гімназії у нього виявилися та набули відповідного спрямування його літературні зацікавлення.

      Гімназію він так і не закінчив, через мобілізацію до війська. Служив у Західній Польщі, але скоро дезертирував до Німеччини. Ще раніше, у 1924 році спробував нелегально перейти кордон і потрапити до Києва. Адже він мріяв про справжню освіту, яку сподівався там здобути. і головне, як він казав:"...моє нестерпне, беззупинне, невідступне бажання писати. Бути письменником."

      З 1927 по 1929 роки Улас Самчук працював у Німеччині, одночасно студіюючи у Бреславському (нині Вроцлавський) університеті.. Тоді ж почав друкуватися в журналах "Літературно-науковий вісник" (Львів), "Самостійна думка" (Чернівці), "Розбудова нації" (Берлін).

       У 1929 році переїздить до Чехо-Словаччини, навчається в найпрестижнішому для української еміграції вищому навчальному закладі Європи - Українському вільному університеті у Празі. У той час там існувало жваве українське культурно-мистецьке життя. Літературне товариство, творчі контакти сприяють формуванню письменницького почерку письменника. Там він знайомиться з Євгеном Маланюком, Леонідом Мосендзою, Олегом Ольжичем, Оленою Телігою, Оксаною Лятуринською. Сюди з Радянської України потрапляла преса, приїздили делегації письменників. Ті роки найбільше вплинули на становлення світобачення Самчука. 

    Там він познайомився та одружився з Марією Зоц, фармацевтим за фахом. І їй присвятив свою трилогію "Волинь". 

    У 1938-1939 роках як кореспондент він працює в Закрпатті. У 1940 році переїздить до Польщі, поселяється в Кракові. Коли почалася війна він потрапляє до Львова, а невдовзі - на окуповану німцями Україну. Тут він разом з українськими націоналістами налагоджує видавничий рух, планували видати нові підручники, відновити театр, кіностудію, кооперацію, банки. Дещо пощастило зробити:  видати газету "Українське слово, а після її заборони - журнал "Литаври".  Організовану Спілку письменників, яку очолила Олена Теліга. 

    Улас Самчук став редактором газети "Волинь", що виходила в Рівному з осені 1941 року. Він сподівався, що німці дадуть змогу вести роботу з виховання у сплюндрованій Україні. Але виявилося, що німецька окупація не виправдала ніяких українсьих сподівань. Не минуло й кількох місяців як йому довелося вдатися до езопівської мови. Окупанти збагнули, чого намагається  редактор газети. У 1943 році Уласа Самчука було заарештовано, а газета перестала   виходити.  Зберегло життя від покарання допомогло втручання Андрія Шептицького, який ходив просити за нього фашистського начальства. Письменнику деякий час довелося переховуватися у родинах священників на Львівщині. 

     В листопаді 1943 року він відвідує свої рідні місця, зустрічається з родичами, односельцями, друзями дитинства.  На основі цих зустрічей він написав роман "Юність Василя Шеремети".

   Жити  йому в Україні ставало дедалі небезпечніше. Вдруге одружившись з колишньою акторкою Тетяною Чорною, він емігрує до Німеччини.  Там він жив до 1948 року в  таборах для переміщених осіб. Про свої поневіряннся він написав мемуари "П'ять по дванадцятій".

   У Німеччині Улас Самчук включається у роботу. Навколо нього згуртовуються письменники, яким належало творити таку літературу, яка б змінила храм держави. 

   У 1945 році він стає першим головою об'єднання українських письменників за кордоном - Мистецький Український Рух  (МУР). Цей МУР займав антикомуністичну позицію, та відіграва значну роль у згуртуванні творчих сил та активізації інтересу до української літератури у Європі.  Одночасно він писав роман "Сонце Заходу", книгу "Невільники фрази", п'єсу "Шумлять жорна" - про визвольну боротьбу у Закарпатті.

   У 1948 році Улас Самчук переїздить до Канади. Стає одним із засновників об'єднання українських письменників "Слово", яке утворилося в 1954 році у Нью-Йорку. У Канаді було написано трилогію "Ост", спогади та мемуари

   А в 1980 році вийшов останній з розпочатих і дописаних за кордоном романів "Слідами піонерів", в якому було описано життя в еміграції.  

   Помер Улас Самчук 9 липня 1987 року у Торонто, А через рік там було відкрито музей-архів письменника.

   Твори Уласа Самчука прийшли до українського читача лише в часи незалежності нашої держави. Тільки таким шляхом він повернувся на рідну землю як літописець свого часу й народу.