ДВА КРИЛА ОДНОГО ПОЧУТТЯ

У 1825 році молодий поет Олександр Сергійович Пушкін, захоплений чарівною красою Анни Керн, написав на згадку про їхню зустріч такі вішовані рядки:

Я помню чудное мгновенье:

Передо мной явилась ты,

Как мимолётное виденье,

Как гений чистой красоты.

В томленьях грусти безнадежной,

В тревогах шумной суеты,

Звучал мне долго  голос нежный

и снились милые черты.

Шли годы. бурь порыв мятежный

Рассеял прежние мечты,

И я забыл твой голос нежный,

Твои небесные черты.

В глуши, во мраке заточенья

Тянулись тихо дни мои

Без божества, без вдохновенья,

Без слов, без жизни, без любви.

Душе настало пробужденье:

И вот опять явилась ты,

Как мимолетное виденье,

Как гений чистой красоты.

И сердце бьется в упоенье,

И для него воскресли вновь

И божество, и вдохновенье,

И жизнь, и слезы, и любовь.

    Цей віірш - світлий, натхненний гімн коханню Олександр Пушкін написав у двадцять шість років. І тоді він не думав про славу. Він передав у вірші тепло, ніжність і пристрасть своєї палкої душі.

Пройшло 15 років.

 Одного разу донька Анни Керн Катерина, гостюючи у подруги, випадково зустрілася з її братом - талановитим, вже досить відомим композитором. І "чудова мить" повторилася.

 Захоплення, симпатія, любов вилилися у прекрасну ліричну музику, написану на рядки знаменитого пушкінського вірша.

Так примхливо переплелися образи матері і доньки у творчості видатних російських митців.Так з'явився один з найкращих творів російського композитора Михайла Івановича Глінки (1804-1857) - романс "Я помню чудное мгновенье" (1840).

М'яка, пластична, шляхетна мелодія ллеться вільно і невимушено, відображаючи усі емоційні відтінки змісту вірша.

Зачарування і радість знайомства, світлі надії і сподівання. Тривога, сум розлуки з коханою . І знову - світло, радість, щастя нової зустрічі...

Надзвичайно тонко і гармонійно поєдналися у романсі щирі слова і натхненна музика - два крила одного прекрасного почуття.