ВОЗНЕСІННЯ ГОСПОДНЄ

   Наближалося свято єврейської П'ятидесятниці, й ученики Христові повернулися з Галилеї в Єрусалим. На сороковий день після Воскресіння Ісуса Христа вони зібралися в одному домі. Ісус Христос явився їм і розмовляв з ними, кажучи : "Так написано і так належало постраждати Христові і воскреснути з мертвих на третій день ; і щоб проповідувалося в ім'я Його покаяння і відпущення гріхів між усіма народами, починаючи від Єрусалима. Ви ж є свідками цього. Ідіть  по всьому світові і проповідуйте Євангеліє (учення Христове) всьому творінню. Хто увірує й охреститься, буде спасенний. Тих, хто увірував, супроводжуватимуть такі знамення: іменем Моїм виганятимуть бісів; говоритимуть новими мовами; братимуть змій, і якщо смертоносне щось вип'ють, не зашкодить їм, покладуть руки на недужих, і вони будуть здорові."

   Потім Спаситель сказав ученикам, що незабаром пошле до них Святого Духа; а того часу повелів їм не розходитись з Єрусалима. він сказав:"Я пошлю обітницю отця Мого на вас; ви ж залишайтесь у місті Єрусалимі, доки не сповнитеся силою з неба; бо Іоан хрестив водою, а ви через кілька днів будете охрещені Духом Святим".

   Розмовляючи з учениками, Спаситель вивів їх з міста в бік Вифанії, на гору Елеонську.

   Ученики зраділи, почувши слова Спасителя, обступили Його і почали розпитувати: "Чи не в цей час, Господи, відновлюєш Ти царство Ізраїлеві?"

  А Спаситель сказав їм: "Не ваша справа знати часи й строки, які поклав Отець у Своїй владі, але ви приймете силу, коли зійде на вас Дух Святий; будете Моїми свідками в Єрусалимі та по всій Юдеї і Самарії, і навіть до краю землі".

  Промовивши це, Христос, піднісши руки Свої, благословив учеників Своїх; і коли благословляв, став віддалятися від них і підноситись угору. І невдовзі хмара забрала Його з їхніх очей.

  Так Господь і Спаситель наш Ісус Христос вознісся Своєю людською природою на Небеса і сів праворуч Бога Отця Свого, тобто Його людська душа і тіло прийняли (таку саму) славу нероздільно з Божеством Його, а Божеством Своїм Він завжди був і буде на небі й усюди.

   Ученики вклонилися господу, Який вознісся, і довго стояли і дивилися на небо вслід Йому. Тоді явилися перед ними два ангели в білих одежах і промовили:"Мужі галилейські, чого ви стоїте і дивитеся на небо? Цей Ісус, Який вознісся від вас на небо, прийде (на землю) так само (тобто в плоті людській), як ви бачили Його, коли Він сходив на небо".

   Після цього ученики Ісуса Христа повернулися у Єрусалим з великою радістю і залишилися там разом, очікуючи зішестя Святого Духа. Всі вони молилися в храмі Божому, славлячи і складаючи подяку Богові. З ним були деякі жінки і Діва Марія, пресвята Мати Господа Ісуса Христа зі своїми родичами. В ці дні апостоли, помолившись, вибирали за жеребом з інших учеників Христових дванадцятого апостола Матфія на місце Іуди-зрадника, який загинув.

    Вознісшись на небо, Ісус Христос, згідно з власною Його обіцянкою, невидимо завжди знаходиться на землі між віруючими в Нього і знову прийде на землю видимим способом, щоб судити живих і мертвих, які тоді воскреснуть. Після цього настане життя майбутнього віку, Тобто інше, вічне життя, яке для істинно віруючих і благочестивих людей буде вповні блаженним, а для невіруючих і грішників - у великих муках.

    Вознесіння Господа нашого Ісуса Христа відзначається святою православною Церквою як одне з великих свят на 40 день від першого дня Великодня.

    До празників, котрі не тримаються числа, а тримаються дня, належить і Вознесіння. Свято це за церковним календарем є одним з найважливіших, так званих двонадесятих, і залежних від Великодня. Його відзначають на сороковий день Христового Воскресіння.

   На сороковий день після воскресіння Ісус Христос вознісся на небо. Цей день випав на четвер. З цього приводу в народі кажуть: "Не прийдеться на середу Вшестя".

   За народними віруваннями, на Вшестя найактивніше проростає зело, де б воно не росло - у полі, лісі чи на горі - "все зноситься від землі вгору". Щоб не заважати його буйному росту, селяни в цей день не працювали, а "лишень посилали молитву Творцеві світу".

   Відтак, якщо протягом сорока днів ще можна було христосуватися, себто казати: "Христос воскрес!", то після Вшестя такі вітання уже заборонялися, "бо в храмах ховають плащаницю". Саме для цієї відзнаки люди готували спеціальне обрядове печиво у формі драбинок, "щоб було по чому Христові вилізти на небо".

   Такі "драбинки" відносили на могили своїх рідних і поминали померлих. У деяких регіонах випікали поминальні паски і фарбували яйця, але їх уже не освячували в церкві. 

   Окрім "драбинок", дехто готував і тонкі млинці з пшоняного борошна. Їх у народі називали "божими онучами" (до речі, так деінде йменували й налисники).

   На Вознесіння селяни обходили свої посіви, бо "на Вшестя жито вже починає викидати колос". Молодь у цей час організовувала на природі різноманітні забави.

   Вшестя було й останньою межею посіву зерновиз та городини. З цією роботою потрібно було впоратися до Зелених свят, адже за десять днів вже приходила Трійця.

    Вважалося, якщо на Вознесіння гарна погода, то на добрий врожай, а коли слякотлива - то на недорід.