ІЗ ПЕКЛА АФГАНСЬКОЇ ВІЙНИ

26 років минуло відтоді, коли останні частини радянських військ залишили афганську територію. Ця десятилітня героїчна і трагічна війна у минулому. Вона і чужа, і одночас наша, бо воювали, були поранені, чи навіть загинули на ній, наші люди. В людській пам'яті їй ще довго жити, тому що її історія написана кров'ю солдат і сльозами матерів, обелісками і особливими афганськими піснями. І звичайно, залишиться війна в душах покоління, яке вийшло з неї, обпалене вогнем. Ці люди засвоїли її воєнні та моральні уроки, а в їхніх серцях звучать суворі рядки: "Афганістан болить в моїй душі..."

У це Афганське пекло Кіровоградщина направила 3535 осіб Двоє з них пропало безвісти, 56 стали інвалідами, тіла 103 воїнів-інтернаціоналістів до рідних осель привезли у цинкових домовинах. 

Бойовими. суворими шляхами афганістану пройшли і великовищани Сергій Булацел, Віктор Андрєєв, Георгій Луньов, Василь Цибін, Віктор Височан, Микола Лобушнян, Олександр Клівак, Людмила Доренко, Петро Нікітенко, Іван Паливода., Микола Граждан, Юрій Грачов.

Серед загиблих теж є наш земляк Юрій Васильович Харковець. 

Юрій як і кожен сільський хлопчик, ходив до школи, мріяв стати хліборобом. Тож, закінчивши Великовисківську середню  школу, після восьмого класу пішов навчатися до Оникіївського профтехучилища № 38. де здобув спеціальність тракториста, став ще й слюсарем. До призову на військову службу працював у рідному селі в радгоспі "Росія" трактористом.

А коли настав час йти  на службу в армію, разом зі своїми однокласниками Миколою Гражданом та Юрієм Грачовим пішов до призовного пункту. І потрапив Юрій з Великої Виски аж до Середньої Азії. Спочатку служив у Туркестанському військовому окрузі. А з липня 1983 року  - в Афганістані, в складі необмеженого контингенту радянських військ. Служив відмінно. і в Туркестані, і там де була війна.  

Із розповіді прапорщика частини. де служив Юрій Харковець:

"...До частини прийшло повідомлення - душмани напали на кишлак. На завдання вийшла спецгрупа, у складі якої був сержант Харковець. Йшли повільно, обережно. Раптом тишу ночі розітнула автоматна черга. 

- Лягай!  - скомандував лейтенант. 

Зав'язався короткий, але запеклий бій. Душмани озброєні до зубів, відступили, відчувши що мають справу не з новачками.

- Відбій! - прозвучала команда. Солдати стали підніматись, витираючи піт та струшуючи пил з гімнастерок. 

- Юро, що з тобою? - запитав командир. 

- Мене, здається, поранено, - сказав Юрій, тримаючись за плече.

Товариші хотіли відвести його в безпечне місце, але Юрію стало зле... До шпиталю він уже не доїхав...  "

Ворожа куля забрала життя у Юрія 5 жовтня. Він так і не дізнався про орден Червоної Зірки , яким його нагородили (посмертно), і про те, що йому було присвоєно звання старшого сержанта.

 Але про це знаємо ми. його земляки.  Ми  пам'ятаємо Юрія. Щороку  в скорботні дні, коли в містах і селах згадують тих, хто не повернувся з Афганістану, біля стенда з речами і фотодокументами, які знаходяться в приміщенні Великовисківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів, проходить вахта пам'яті.  Учнівський та педагогічний колективи , односельці та побратими-"афганці" памя'тають про свого земляка, який загинув у тій жорстокій війні. 

Частими гостями у школі бувають віктор Височан, Сергій Булацел, Людмила Доренко, Юрій Грачов. Вони розповідають школярам  про свої армійські будні, про бойову вірність і зі скупими чоловічими сльозами згадують Юрка.  Їхню шкільну дружбу, навчання в СПТУ.

Летять за роками роки. Паморозь дедалі більше сріблить  їхні скроні. Але серця залишаються молодими. і свято  бережуть  пам'ять про тих, хто не повернувся  з неоголошеної  і такої трагічної війни. 

Шановні воїни-інтернаціоналісти! Над вашими головами свистіли кулі, кожна хвилина  вашого життя могла стати останньою. Але вам випало щастя  вижити  і повернутися  до рідних домівок. У цей пам'ятний день ми доземно вклоняємося вам. Нехай же ніколи  не знають війни ваші нащадки.  Живіть у мирі і злагоді, Пам'ятаймо, що ми живемо  і за тих, хто не повернувся з війни.  

На світлинах вгорі

Юрій Грачов, Віктор Височан, Сергій Булацел в шолі біля стенду воїнів-афганців

Внизу.

Юрій Грачов та Віктор Височан біля могили Юрія Харківця