СОБОРНА МАТИ - УКРАЇНА,

 ОДНА НА ВСІХ, ЯК ОБЕРІГ

    У лютому 1917 року в Росії відбулася подія, яка, змінила хід історії. У Росії до влади прийшли більшовики на чолі з Володимиром Леніним. На революційній хвилі відновилися спроби національного й державного відродження україни. У березні 1917 року у Києві було створено Центральну Раду. Очолив її відомий український історик Михайло Грушевський. У результаті державного перевороту у квітні 1918 року до влади прийшов гетьман Павло Скоропаадський. Цей державний діяч опікувався питаннями українських збройних сил, дипломатичних зв'язків з іншими державами, зміцнення місцевої влади. Багато зусиль гетьман доклав задля розвитку національної науки та освіти. Але достатньої підтримки Скоропадський не отримав, тому в грудні 1918 року змушений піти з Києва разом із німецькими військами. 22 січня 1918 року було проголошено Четвертий універсал першого українського уряду. У ньому Україна проголошувалася самостійною державою - українською Народною Республікою.

      Після гетьмана Скоропадського  державу очолила Директорія - наступний український уряд. На чолі Директорї стали Володимир Винниченко та Симон Петлюра, діячі одного з попередніх урядів - Центральної Ради. Правління цього уряду теж не було тривалив, оскільки його члени не змогли дійти згоди.

      Отже, у 1918-1919 роках, після революційних подій у Росії, на теренах нашої держави точилася громадянська війна. Весь народ був розділений за політичними інтересами, за якими зазвичай стояло просте прагнення до спокійного та заможного життя. Спокійно вирішувати проблему не вдалося - сварилися родичі, зі зброєю виступали один проти одного колись найближчі друзі. Хтось поділяв методи боротьби більшовиків, хтось був категорично проти, а тому виступав на протилежному боці. Анархісти діяли здебільшого самостійно, інколи підтримуючи то більшовиків, то їх супротивників.

      Це були криваві часи для України. До всіх бід додалися ще й наступи ворогів, які прагнули реалізувати власні загарбницькі наміри на території. нашої держави. І більшовицька Росія, і Польща прагнули загарбати величезні й багаті землі України.

     Поки криваві події відбувалися на Лівобережжі, на Правобережжі, у Львові 13 листопада 1918 року проголосили утворення ЗУНР (Західноукраїнської Народної Республіки). Церемонія об'єднання Української Народної Республіки та Західноукраїнської Народної Республіки відбулася з дотриманням усіх належних урочистостей 22 січня 1919 року. При цьому Західноукраїнська Народна Республіка, увійшовши до складу Української Народної Республіки  на правах федерації, зберегла власну адміністрацію, уряд, армію, право на вирішення зовнішньополітичних питань.  Дипломатичні представництва Західноукраїнської Народної Республіки  були в багатьох країнах Європи, зокрема в Німеччині, Австро-Угорщині та навіть у Ватикані.

     Остаточне ухвалення Акту злуки планувалося на засіданні першого українського парламенту, але історія розпорядилася так, що цей парламент так ніколи й не було скликано. До того часу Українська Народна Республіка вже припинила своє існування. Уже за два тижні після проголошення акту уряд нашої держави (на той момент Директоряі) під натиском Червоної Армії був змушений залишити спочатку столицю - Київ, а потім - і територію України.

     Отже, соборність була надзвичайно важливою, певною мірою символічною, оскільки об'єднання українських земель було давньою заповітною мрією нашого народу.

     Зараз, оцінюючи події минулих часів загалом і Акт злуки українських земель, зокрема, дослідники схиляються до думки, що цей Акт мав певною мірою формальний характер, уже ж таки він відіграв надзвичайно важливу роль, на кілька подальших десятиліть визначивши розвиток і формування політичних сил в Україні. Він також вплинув на національне самоусвідомлення українців, виконав об'єднавчу в духовному плані місію. Це був перший за остаточні років шістсот рішучий крок нашого народу до об'єднання.

      На думку дослідників-істориків, наша сучасна прекрасна Україна успадкувала демократичні традиції та державну символіку об'єднаної української Народної Республіки. Але ця визначна дата, яка ніколи не випускалася з уваги українськими політиками, тільки протягом останніх кількох років відзначається на державному рівні.

     Носіями ідеї соборності України традиційно вважаються члени Кирило-Мефодіївського братства. До цього братства належав і найвідоміший український поет Тарас Григорович Шевченко. Багато зусиль у цій роботі доклали діячі "Руської трійці" на чолі з Маркіяном Шашкевичем, а також інші талановиті українські діячі, зокрема Михайло Драгоманов, Михайло Грушевський, Іван Франко та інші.

     Ідею соборності було визначено як одну з найважливіших задач у процесі українського державотворення наприкінці ХІХ - на початку ХХ століття. Зробили це Микола Міхновський та Юліан Бачинський. І тільки згодом цю ідею взяли на озброєння політичні та культурні діячі, спочатку Західної України, а потім і Східної.

      Для жителів сучасної України цей день є важливим національним святом.

      ЗІ СВЯТОМ СОБОРНОСТІ УКРАЇНИ!

У ці складні часи, коли відбуваються такі страшні події на Сході України, хочеться звернутися до Вас такими словами, які склала Марія.

Українці! Любі мої друзі!

Та невже вам байдуже усім,

Що Вкраїну б'ють не по заслузі?!

 Полюбіть її, я раджу всім!

Я не хочу, щоб моя Вкраїна

На колінах повзала, в ногах

Тих, хто насміхається над нею.

Хай настане їх любові страх!

Як же можна не любити матір,

Як же можна пісні не співать,

Як же можна рідну Україну,

Не жаліти і не прославлять?!

Бо Вкраїна - це ж ми з вами, люди,

і не можна болю їй завдать!

 Пропоную Вам усім подумать,

Про Шевченка й Лесю пригадать.

Українці! Любі мої друзі,

Будьмо разом її будувать!

Час настав для звершень і польотів,

Тож не спи, мій друже, піднімай

Ту калину, що росте у лузі,

і будуй будинки з краю в край!