Христос народився! Славімо його!

      Під час царювання Ірода в Юдеї, яка була під владою Риму, римський імператор Август віддав наказ зробити у цій провінції перепис населення. Кожен юдей повинен був записатися там, де жили його предки. 

     Йосиф і діва Марія походили з роду Давидового, тому вирушили з Назарета в Давидове місто Вифлеєм. Прийшовши туди, вони не змогли знайти собі місця в домі, в готелі, і зупинились у печері, куди пастухи заганяли худобу під час негоди. В цій печері вночі у пресвятої Діви Марії народилося Немовля - Син Божий, Христос, Спаситель світу. Вона сповила Боже Немовля і поклала Його в ясла, куди кладуть корм для худоби. 

     Вифлеємські пастухи перші довідалися про народження Спасителя. Цієї ночі вони пасли свої стада на пасовищі. Несподівано перед ними з'явився ангел Божий, і світло Господнє осяяло їх. Пастухи перелякались.

       Ангел промовив до них:"Не бійтесь! Я благовіщу вам радість велику, яка буде всім людям. Бо нині в місті Давидовому (тобто Вифлеємі) народився для вас Спаситель, Який є Христос Господь.  (Ісус у перекладі з єврейської означає "спасіння"). І ось вам знамення: ви знайдете Немовля, Яке лежатиме в яслах."

      Як тільки ангел сказав це пастухам, несподівано з'явилося біля нього численне небесне воїнство. Воно славило Бога і співало: "Слава у вишніх Богу і на землі мир, у людях благовоління!" Коли ангели зникли, пастухи сказали один до одного: "Ходімо у Вифлеєм і подивимося, що там сталося, про що сповістив нас Господь".

       Вони прийшли у печеру і побачили там Марію, Йосифа і Немовля, Яке лежало в яслах. Вони поклонилися Немовляті і розповіли про те, що бачили і чули від ангелів. Марія ж зберегла у серці Своїм усі їхні слова.

      Коли минуло вісім днів після народження Спасителя, Матір Його з Йосифом, згідно з законом, дали Йому ім'я Ісус, яке наречене було Господом через ангела.

     Йосиф і Пресвята Мати Божа з Немовлям Ісусом ще залишались у Вифлеємі, коли з далекої країни зі сходу (Персії чи Вавилону) прийшли в Єрусалим волхви. Волхвами чи мудрецями називались учені люди. Вони спостерігали і вивчали зірки. В той час люди вірили, що при народженні великої людини на небі з'являється нова зірка. Багато язичників, навчені розсіяними по світу юдеями, знали про пришестя у світ Месії - Великого Царя Ізраїльського, Який підкорить увесь світ. Тому очікували коли народиться цей Цар, на небі зійде нова зірка. Волхви були благочестивими людьми, і Господь, з ласки Своєї, дав їм таке знамення - на небі з'явилася нова незвичайна зірка. Побачивши цю зірку, волхви одразу ж збагнули, що очікуваний Цар народився. Вони вирушили в дорогу і пішли в столицю юдейського царства Єрусалим, щоб дізнатися там, де цей Цар народився, і поклонитися Йому.

       В Єрусалимі волхви запитували кожного:"Де народжений Цар Юдейський? Бо ми бачили зірку Його на сході і прийшли поклонитися Йому".

     Цар Ірод, почувши це, стривожився, бо був людиною вельми жорстокою і дуже підозріливою. Тільки з однієї підозри він страчував своїх власних дітей. А тепер злякався особливо, боячись, як би у нього не відібрали владу і не передали царський престіл новонародженому Цареві. І всі мешканці Єрусалима захвилювалися, довідавшись про таку звістку.

      Ірод зібрав до себе всіх священників і книжників, тобто людей, що вивчали Святе Писання, і запитав їх:"Де має народитися Христос?"

      Вони відповіли: "У Вифлиємі юдейському, тому що так написано у пророка Михея"

   Тоді Ірод таємно покликав до себе волхвів, вивідав у них час появи зірки, послав їх у Вифлиєм і сказав: "Ідіть і там добре розвідайте про немовля, і коли знайдете Його, прийдіть і скажіть мені, щоб і я міг піти і поклонитися Йому". Насправді ж Ірод намірився вбити новонародженого Царя.

     Волхви, вислухавши царя Ірода, пішли у Вифлеєи. І знову та сама зірка, яку вони побачили раніше на сході, з'явилася на небі і, рухаючись по небу, йшла перед ними, вказуючи їм шлях. У Вифлеємі зірка зупинилася над тим місцем, де знаходився народжений Ісус.

     У цей час святий старець Йосиф і Пресвята Діва Марія жили в  місті, в домі, куди вони перейшли з печери, бо народ після перепису розійшовся.

      Волхви увійшли в дім і побачили немовля Ісуса з Матір'ю Його. Вони поклонилися Йому до землі і піднесли Йому дари свої: золото, ладан і смирну (дорогоцінну запашну оливу).

    Своїми дарами волхви показали, що народжене Немовля Ісус є і Цар, і Бог, і Людина. Золото вони принесли Йому як Цареві (у вигляді данини чи податку), ладан як Богу (тому що ладан використовується при богослужінні), а смирну - як людині, яка мусить померти (тому що померлих намащували і натирали тоді запашними оліями).

     Після цього волхви уві сні отримали откровення не повертатися до Ірода, й іншою дорогою відійшли прямо у свій край.

     Перекази зберегли імена волхвів, які згодом стали християнами. Це були: Мельхиор, Гаспар і Валтасар. Церква вшановує їхню пам'ять в день Різдва Христового.

     Саме Різдво Христове православною Церквою святкується 7 січня. Отже це день народження Сина Божого на землі. Від цього дня починається відлік часу.  

     До речі, саме тих давніх часів сягає традиція виготовляти вифлеємську зірку та прикрашати нею новорчну ялинку.

     Люди  різних соціальних верств, матеріольного становища, переконань і поглядів не минають це свято своєю увагою.

Дуже давньою є українська традиція миритися в цей день, пробачати одне одному образи, вільні й мимовільні, щоб на повну міру відчувати радість життя.

Із цим святом сердечно вітаю

І бажаю вам на Рїздво

Втіхи, радості, щастя безкрайого

Щоб на сході війни не було!