БАТЬКО УКРАЇНСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО ТЕАТРУ

22 травня минає 175 років відя дня народження Марка Лукича Кропивницького  - драматурга, актора, режисера, композитора.

   З ім'ям Марка Лукича пов'язано створення українського професійного театру й наступний розвиток реалістичної драматургії. 

   Народився Марко Лукич 22 травня 1840 року у селі Бежбайраки  Бобринецького повіту Херсонської губернії (тепер село Кропивницьке Новоукраїнського району Кіровоградської області).

    Початкову освіту здобув у приватній школі шляхтича М.К.Рудковського в слободі Олександрівка. 1856 року із похвальною грамотою закінчив трикласне повітове училище в м. Бобринці. Служив там же у повітовому суді. У 1862-1863 рр. - вільний слухач юридичного факультету Київського університету. З лютого 1864 року - знову на службі в Бобринецькому повітовому суді. З 1865 - у м. Єлисаветграді (тепер м. Кіровоград), куди перенесено повітовий центр. Працює секретарем поліційного управління, згодом - у єлисаветградському сирітському суді.

   На 28 році  життя одружився з Олександрою Костянтинівною Вукотич. 

  З 1869 року - секретар Бобринецької міської думи. 1871 року виходить у відставку й перебирається до Одеси, де 12 листопада 1871 року дебютує як актор-професіонал у складі трупи народного російського театру графів Маркових і Чернишова (вистава за п'єсою Квітки-Основ'яненка "Сватання на Гончарівці").

    З 1873 року - у складі Харківського театру Александрова-Колюпанова. На літній театральний сезон 1874 року М.Л.Кропивницький отримує запрошення до Петербурга, де виступає  з великим успіхом. У лютому 1875 року вирушає на гастролі в Галичину, де стає наставником і режисером галицького театру "Руська бесіда", привносить ряд новацій у його діяльність.

   В 1876-1881 роках - у складі російських труп Сімферополя, Єлисеветграда, Кременчука. У 1882 році засновує театральне товариство, до якого згодом приєднуються кращі тогочасні українські актори. З 1885 року Марко Кропивницький очолював різні українські театральні трупи, які гастролювали по більшості губерній Російської імпарії.  1890 року оселився на хуторі Затишок під Харковом; одночасно з працею на хуторі очолював українські трупи, часто виїздив із ними на гастролі.

  Помер у вагоні залізничого потяга, прямуючи з гастролей з Одеси до Харкова. Похований у Харкові.

    Літературні здібності проявилися у М.Л. Кропивницького дуже рано: ще в дитячі роки він писав вірші, складав пісні. над першою п'єсою "Микита Старостенко, або Незчуєшся, як лихо спобіжить"  почав працювати 1863 року в Києві, а завершив її в Бобринці. 1873 року автор цю п'єсу суттєво переробив. Вона мала кілька редакцій і відома під назвою "Дай серцеві волю - заведе в неволю". усього Кропивницький створив понад 40 різних п'єс - оригінальних і на сюжети інших авторів.

   М.Л.Кропивницький своєю багаторганною діяльністю виховав ціле покоління українських акторів-професіоналів, за що був визнаний "батьком українського театру". 21 рік - з 1881 по 1902 - він залишався провідною постаттю української сцени. Його чудові акторські дані, які дивували сучасників (деякі професійні секрети Марка Лукича  так і лишилися для них непоясненими і загадковими), доповнювалися прекрасним голосом - високим басом надзвичайно широкого діапазону. Крім того, він добре знався на музиці й сам писав мелодії для багатоьх п'єс, розумівся на образотврчому мистецтві (це, зокрема, дозволяло йому керувати створенням декорацій), був тонким і спостережливим психологом, що постійно проявлялося у його роботі як режисера. Театральні критики Петербурга слушно порівнювали виступи трупи М.Л.Кропивницького з виступами відомої на увесь світ німецької трупи "Майнінгенців", яка в 70-х роках ХІХ століття відвідала й російську імперію. Схожість ця полягає у театральному новаторстві "батька українського театру": сповідуванні нової тоді ідеї створення під час вистави акторського ансамблю, заміні мальованих декорацій об'ємними, відтворенні театральних сцен в усіх побутових деталях (часом це набувало повного натуралізму) тощо. Кропивницький багато зробив для формування самобутнього репертуару українського театру. В цьому повною мірою виявив не тільки свій талант організатора, а й громадського діяча та патріота.

    Як і багато інших діячів підневільної України, М.Л.Кропивницький зростав за складних і неоднозначних обставин. З малих літ доля часто була жорстокою і немилосердною до нього. Життя його батьків було розбите життєвими обставинами, хоч обоє вони були людьми обдарованими (Лука Іванович, незважаючи на власне сирітство, зумів стати управителем маєтку; Капітоліна Іванівна чудово грала на музичних інструментах, співала і танцювала). Після розлучення з дружиною, котра зійшлася з родовитим паном, Л.І Кропивницький мусив лишити сина у чужих людей (на службі у попа). Незважаючи на величезний потяг до знань, який не згасав у нього і в зрілому віці, М.Л.кропивницький не зміг здобути систематичної спеціальної освіти. однак він знав кілька мов (польську, французьку, німецьку, російську). Під час навчання у Бобринці, зустрівшись із власною матір'ю, навчався у неї гри на музичних інструментах; тоді ж, 1854 року, він вперше побував на циркових виставах, почав  брати участь у любительських театральних постановах. звідтоді захоплення театром і стало головним у його житті. А образи навколишнього- побаченого, відчутого, пережитого й передуманого - склали могутню життєву основу його багатогранної творчості.