ЩЕДРІСТЬ НІМФИ СІРІНГИ

   Весна, перемішавши промені сонця й фарби веселки, кидала їх з високості на землю. І там, куди вони падали, спалахували жовті, оранжеві, сині, червоні квіти... Але поступово красуня вичерпала свої ресурси, і у райдужному наборі залишилися тільки лілові тони. Саме з них, як твердить одна з легенд, і з'явився бузок.

  В середині XVI століття його побачив у Константинополі якийсь мандрівник: ароматні кущі "лілаку", як називали рослину  турки, вразили його. Від'їжджаючи на батьківщину, він прихопив із собою насіння. Так бузок потрапив до Відня, а звідти поширився по всій європі. Довгий час батьківщиною бузку вважали Іран, але приблизно 160 років тому ботанікам пощастило відкрити справжнє місце народження його: ним виявилися важкодоступні гірські райони Трансельванських Альп.

    І наукова назва бузку - "сірінга" - теж пов'язана із давньогрецьким переказом. Бог лісів, полів та покровитель стад Пан настирливо залицявся до німфи Сірінги. Та довга  борода, роги і козлячі ноги потвори лякали юнку, і, рятуючись від переслідувань бога, вона перетворилася на чудову рослину. Мабуть, пам'ятаючи про цей "факт", видатний класифікатор Карл Лінней і назвав  її "сірінгою".

   Бузок здавна відомий не лише чарівністю й ніжністю квіток. Парфюмери використовують його ефірні духм'яні олії для виготовлення пахучих виробів, а медики - проти хвороби нирок. 

  Так звичайний на вулицях, в скверах та парках міст, сіл, бузок посідає чільне місце у колекції рослин Центрального ботанічного саду АН України - вона найбагатша в нашій республіці. Сотні тисяч киян і гостей столиці приходять сюди помилуватися пишним квітуванням нашадків німфи Сірінги.