ПАТРІАРХ   УКРАЇНСЬКОЇ   ПОЕЗІЇ

13 березня виповнюєть 55 років 

Андруховичу Юрію Ігоровичу

   Андрухович Юрій Ігорович  - український поет, прозаїк, перекладач. Віце-президент Асоціації українських письменників. 

   Народився 13 березня 1960 року у Станіславі на Івано-Франківщині. Навчався в спеціалізованій школі №5 з поглибленим вивченням німецької мови. Володіє українською, російською, польською, англійською та німецькою мовами. 

       У 1982 році закінчив редакторське відділення Українського поліграфічного інституту у Львові та  в 1991 році Вищі літературні курси при Літературному інституті іт. М.Горького в Москві. Працював газетярем, служив у війську, У 1991-1995 роках очолював відділ поезії Івано-Франківського часопису "Перевал". З 1991 по 1996 роки був співредактором часопису текстів і візій "Четвер". У 1997-1999 роках Віце-президент АУП.

      У 1994 році захистив кандидатську дисертацію по творчості забороненого в ті часи класика української поезії першої половини ХХ століття Богдана-Ігоря Антонича.

     З 1991 року публікується у великих літературних журналах України. Переклав на українську мову п'єсу Шекспіра "Гамлет". Письменник активно займається громадською діяльністю. Має яскраво виражену громадянську позицію, підтримуючи європейську інтеграцію України.

   Тврчий доробок: поезія та проза.

 Річка 

Зійшовши до річки, ми воду

торкнули руками.

У липні так любимо тіло води,

що втікає між пальців.

Сто млинів було там, сто млинових

коліс і застояні плеса,

де риба ловилась в руках.

Очерет, наче царства, держави з латаття

усе було річка.

Теплі схови в піску

залишилися наші й ненаші,

хололи до ранку.

Скільки нас не збулось,

переходячи міст понад Полтвою,

скільки

перейшло через міст і назавше

пропало в гущавині правого берега?...

Азарт

У карти, так обшмульгані, що аж,

засіли  пан різник і пан музика.

Була спокуса виграшу велика,

а за вікном був гомін і пейзаж.

І все зійшло б гаразд, якби не піка.

Вона не йшла - музика впав у раж,

сказав собі: "ти в пику його вмаж.

Дивись, яка паскудна в нього пика!".

І різнику в чоло зацідив прасом.

Той більш не буде торгувати м'ясом

він голілиць лежить і ні мур-мур.

У супроводі гречних поліцаїв

музика йде навік, мов у Почаїв,

кудись далеко, певно у тюрму.

'