19 березня виповнюється
85 років від дня народження
Ліни Василівни Костенко
Ліна Василівна Костенко народилася 19 березня 1930 року на Київщині в родині вчителів. Батьки прищепили їй високі моральні, етнічні та естетичні цінності.
Коли Ліні виповнилося 6 років сім'я перебралася жити до Києва. В цей час батька Ліни забрав "чоринй воронок", як неблагонадійного.
Коли почалася Велика Вітчизняня війна вона з мамою пережили "страшні біженські мандри".
Після закінчення школи Ліна Василівна вступила до Київського педагогічного інституту. Але вона його покинула і подала документи до Московського літературного інституту імені Максима Горького. Конкурс у цей престижний навчальний заклад був неймовірним, але дівчина гідно витримала випробування. У 1956 року Ліна закінчила Літінститут із відзнакою.
Будучи ще школяркою, вона почала відвідувати літературну студію при журналі "Дніпро", редактором якого був Андрій Малишкою Уже в 1946 році з'явилася перша публікація Ліни.
У 1957 році вийшла перша книжка її поезій "Проміння землі", у 1958 році - збірка "Вітрила", а 1961 року - "Мандрівки серця". У 1962 році мала бути опублікованою збірка "Зоряний інтеграл", але через проблеми з ідеологічною цензурою вона так і не побачила світ. Поетеса могла знайти можливість друкуватися, але їй необхідно було "погодитись з владою" та поступитися своїми принципами. Але вона не хотіла цього робити. Тому твори Ліни Костенко почали друкувалтися тільки в 1977 році і на світ з'явилася збірка "Над берегами вільної ріки". Ліна Костенко зникла зі сторінок періодики.
Хоча ім'я Ліни Василівни Костенко не звучало в Союзі, відома вона була за кордоном. У 1969 році О.Зенкевич видав велику збірку "Поезії", до якої війшло все краще. Це і "Березстечко", "Маруся Чурай" та інша поезія.
У 1977 році нарешті була надрукована збірка "Над берегами вічної ріки". У 1979році - роман у віршах "Маруся Чурай". У 1980 році - збірка "Неповторність", 1987 р - "Сад нетанучих скульптур", 1989 р - збірка "Вибране".
За роман у віршах ""Маруся Чурай та збірку "Неповторність " поетеса отримала Державну премію України імені Т.Г.Шевченка. А за книжку "Інкрустації" у 1994 році, видану італійською мовою, Консорціум венеціанських видавців присудив Ліні Костенко премію Франческа Петрарки, якою відзначаються твори видатних письменників сучасності.
У 1998 році у Торонто Світовий конгрес українців нагородив поетесу найвищою своєю відзнакою - медаллю Святого Володимира. А в 2000 році Л.Костенко стала першим лауреатом Міжнародної літературно-мистецької премії ім. Олени Теліги.
Але найвищою її нагородою стала любов читача. Постать Ліни Костенко залишається взірцем безкомпромісності, високої національної свідомості, людської гідності. Письменниця наснажує читачів любов'ю України, до рідної історії, національної культури.
Лірика Ліни Костенко високоінтелектуальна та глибокопатріотична Їй не чужі трагічні сходинки, якими крокує рідний народ.
Болить мені... Ти знаєш як болить?
Болить біда, що зараз в Україні.
Ця рана душу втомлену ятрить,
І сліз не можу втримати я нині...
Війна ... Неоголошена ніким
Вбиває і калічить українців.
І це наш брат? Та і був він ним?
Щоб убивати нас прислав чужинців.
Цей маразматик воювати звик.
Бо ж не своїх дітей кидає в пекло.
За хворий мозок, за імперський бдзик,
Життя вже не одне навіки смеркло!
Болить мені... Ти знаєш як болить
Ця рана не дає мені спокою.
І ця неоголошена війна,
Розв'язана "братерською" рукою...
Доброго дня панове. Хочу Вам повідомити, що вірш який гуляє нині інтернетом "Болить" не Ліни Василівни, а мій. Я написала його тоді коли в червні 2014 російські найманці збили наш військовий літак під Луганським аеропортом. І тоді ж і виставила його в ВК і однокласники, а вже згодом зустріла його в мережі і він був підписаний Ліна Костенко. Хтось із користувачів підписав його так думаючи, що автрор вона. Він є у моїй збірці яка вийшла в липні 2014. Прошу автора блогу зв'язатися зі мною моя електрона адреса. anastasiya1995@i.ua і я надам Вам докази моїх слів.
ОтветитьУдалить