книга книг

   О книга книг! Кто не изведал
В своей изменчивой судьбе,

Как ты целишь того, кто предал

Свой утомленный дух - тебе!

   Що ж це за книга, про яку так багато писали поети і філософи, мистецтвознавці й учені? Ця книга - Бібіля, культурна спадщина, історичний пам'ятник християнської літератури. Можливо, ви бачили її в руках ваших бабусь чи батьків, а може, тільки чули про неї. Ця велика товста книжка знайомить вас із надзвичайно цікавими легендами, пророцтвами про долю Всесвіту.

       У художніх музеях - на картинах видатних митців минулого, у віршах Шевченка й Пушкіна, Котляревського й Лермонтова. Ви не раз зустрічалися з героями цієї Книги. Зустрічалися, але не впізнавали, бо ніколи в житті не читали Біблії, не знали про страждання й вагання її героїв. Не знали навіть їхніх імен.

      Колись вона була в кожному домі, до неї зверталися в горі й радощах, у ній шукали відповіді на найголовніші людські запитання. Шукали - й знаходили.

    Довгі-довгі роки Книга ця була прихована від нас, мудрість її суджень була висміяна і спотворена. Але так не могло бути вічно. І ось Бібілія повертається до нас.

   Можливо, й ти, розкривши цю Книгу, знайдеш у ній відповіді на запитання, які мучать тебе. Наприклад, що таке щастя?

   Звернемося до Старого Завіту. Там є книга Екклезіаста, сина Давида, царя в Іерусалимі. Оскільки лише один син Давида був царем, а саме - Соломон, то, очевидно, він і позначений тут Еккелзіастом. Соломона, за легендою , вважають великим мудрецем, і весь зміст книги служить відповіддю на запитання: в чому щастя на землі, чи можливе для людини повне, абсолютне щастя? На це запитання Екклезіаст рішуче дає негативну відповідь у всіх 12 главах, кожна з яких складається з окремих висловлювань, думок, вибудуваних у строгій послідовності і пронумерованих. 

   "Суєта суєт, - сказав Екклезіаст,- суєта суєт, усе суєта суєт!" Ось висновок, до якого прийшов Екклезіаст шляхом довгих і важких шукань. Чому ж недосяжне абсолютне щастя? Екклезіаст розмірковує про життя людей, про те, що може дати людині істинне щастя.

   Мудрість? Але ж вона приносить людині муки, розкриваючи і в оточуючому світі, і в людині потворність і убогість, які прикриті уявною красотою й доцільністю, породжуючи в людині тяжке усвідомлення обмеженості власного розуму і незбагненнисті всього існуючого.

   Постійні розваги, втіхи, насолоди? Та це залишає в душі людини важке відчуття порожнечі й беззмістовності.

   Радощі праці, різноманітної діяльності? Та вони меркнуть від усвідомлення мізерності й випадковості результатів? Вона залежать не так від самої людини, її таланту й енегрії, скільки від часу й випадку.

    Багатство? Та воно належить не людині. а життю. Після смерті власника воно переходить спадкоємцеві, який може бути нерозумним і може зловживати спадщиною. Тай за життя багаті часто почувають себе самотніми, їх мучить заздрість, чвари, скупість, а іноді вони несподівано втрачають багатство.

    Що ж цього витікає? Чи повинна людина прийти до усвідомленого заперечення щастя? Ні. Для Екклезіаста є надія на можливість певного щастя, на віру в певну цінність життя. Він звертається до Бога, до його милості. Спокійний за майбутнє, він безтурботно насолоджується тими радощами, котрі посилає йому Бог. Він їсть свій хліб з веселістю, п'є в радощах своє вино, вважаючи одне й інше даром Божим.

   Остання Заповідь Екклезіаста: "Бійтеся Бога і заповіді Його виконуйте" - є сутністю книги й водночас метою життя людини.

    Для невіруючої людини Богом є її совість, внутрішньо прийняті нею норми. Не лише знання етичних і моральних правил, а додержання цих правил у житті.

   Як бачимо зі змісту книги, мета її в тому, щоб розрадити засмучених сучасників: з одного боку з'ясувати суєтність і тлінність усього земного, з іншого боку, вказати засоби навіть за таких умов життя якомога достойніше. Таке завдання кнгиги Екклезіаста, і весь її зміст цілком відповідає вченню Старого Заповіту.