Душі поетової вияв на нас, 
як рідний, з чужини повіяв

19 березня минає 120 років з дня народження Максима Рильського

Була у нього усмішка дитяти -

Блакиті української тепло.

Любов'ю серце зроджене було,

Як пісня - чесне, як бджола - завзяте.

Дмитро Павличко

    Максим Тадейович Рильський народився 19 березня 1895 року в Києві у дрібнопоміщицькій сім'ї. Батько був знатного роду - сином багатого польського пана Розеслава Рильського та княжни Трубецької. Та й сам здобув славу, як етнограф і громадський діяч. Мама - Меланія Федорівна - проста селянка.

    Дитинство майбутнього поета минуло в селі Романівці на Київщині. Максим товаришував з дітьми селян-бідняків, тому й знав злигодні їхнього життя.

      Спочатку навчався у домашніх умовах А у гімназію вступив одразу до третього класу. Великий вплив на формування світогляду мав композитор М.Лисенко, у якого мешкав Максим-гімназист. Микола Віталійович прищеплював йому любов до народної пісні та музики, формував художні смаки. Вже навчаючись у гімназії почав писати вірші.   Хоча перші рифмовані рядки він написав у семилітньому віці, а вже коли йому було 15 років вийшла перша збірка поезій "На білих островах"

      Першій збірці не поталанило. Ця книга юнацьких страждань і плачів. Його герой-закоханий та мрійливий. 

     У 1915 році закінчивши гімназію, Рильський вступив до Київського університету. Навчався на медичному факультеті до 1918 року, а потім перейшов на історико-філологічний факультет університету. Але різні причини перешкодили його навчанню, і він змушений був виїхати на село. Якийсь час працював у Сквирі помічником секретаря продовольчої управи, потім учителював.

       У цьому ж 1918 році вийшла в світ друга поетова збірка"Під осінніми зорями".  Частина поезій друкувалась у журналах і газетах. Головні герої тіж самі  - Він і Вона. Але вже інші.  В поезії передано внутрішнє прозріння.  Чіткіше проступає проблема: герой і світ.  Писав цю поезію і колишній учень і вже студент університету. 

     Протягом десяти років, з 1919 по 1929 роки, М.Т.Рильський учителював у сільських школах, а потім у Києві. Читав лекції на робітничому факультеті Київського університету, деякий час викладав стилістику і практику в Українському інституті лінгвістичної освіти. Водночас активно виступав і як поет. Доробок тих літ він опублікував у багатьох своїх збірках.

      Повернувшись до Києва, Максим Тадейович викладав українську мову і літературу у школах  та на робітфаці Київського університету, читав курс теорії перекладу в інституті лінгвістичної освіти. Поет поринув у літературно-мистецьке життя міста, зблизився з поетами-неокласиками.

   У 20-х роках Рильський належав до невеликої групи українських поетів та літературознавців (Микола Зеров,Михайло Драй-Хмара, Павло Филипович та інші.) З ними Максима Рильського єднала любов до поетичного слова. 

   У 30-х роках почалися показові суди "ворогів народу", масові репресії невинних людей. Так 19 березня 1931 року у свій день народження Максима Рильського було заарештовано за звинуваченням у належності до міфічної української контрреволюційної організації. Під загрозою десятирічного ув'язнення на Соловках поет ніби то "покаявся" і представив слідчому написану ним у в'язниці "Пісню про Сталіна".  А вже 19 серпня цього ж року його було звільнено. 

       Органи безпеки стежили за ним. Тож поетові доводилось жити в постійному страху.

        Літо 1932 року промайнуло в напруженій праці над новою збіркою "Знак терезів" і стала початком нового етапу в творчій біографії поета. 

       Протягом трьох десятків років мужнів його поетичний голос  В 1940 році в залі Київської консерваторії лунали овації на честь 45-річчя від дна народження поета. 

       На початку Великої Вітчизняної війни Рильський разом з академією наук УРСР евакуювався до Уфи. Дні і ночі напруженої праці в Академії, виступи на антифашистських мітингах і зборах, промови по радіо, поїздки на фронт. Вірші, поеми, статті Рильського читають бійці на фронті, партизани у ворожому тилу.

    У роки війни одна за одною виходять збірки поезій Рильського - "За рідну землю" (1941). У 1942 році вийшли аж три збірки "Слово про рідну матір", "Світова зоря", "Світла зброя". У 1943  "Велика година" і у 1945 році - "Неопалима купина". 

      Післявоєнна творчість поета плідна й багатограння. Десятки нових книг написав поет за цей час. Найвидатніші з них "Мости" (1948), "Братерство"(1950), "Троянди й виноград" (1957), "Далекі небосхили" (1959), "Голосіївська осінь" (1959), "Зимові записи" (1964).

      М. Рильський художньо осмислює проблеми праці й творчості, духовного багатства людини-трудівника, пише про красу природи і світу, звертається до теми боротьби за мир.

    У 1961 році поет тяжко занедужав. У розквіті  творчих сил поет пішов із життя 24 липня 1964 року, похований на Байковому кладовищі в Києві.