СЛАВЕТНИЙ СИН УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ

У теплу березневу днину,

Коли дзюрчання рік навкруг,

Повіяв вітер в Україну,

Щоб сповістити новину.

В старій солом'яній хатині,

Де були злидні і нужда,

Вродився син твій, Україно,

Зійшов із неба від Отця!

Ах! Як ласкаво оченята

Все поглядали на цей світ,

Жадали щастя в нім пізнати,

А замість щастя - море бід.

та він стояв, кріпивсь, не здався,

І батьківщину захищав,

Він кату злому не продався,

Бо щиро вірив в небеса.

Його могуче вічне слово

Лишає в пам'яті нам слід

Що ми сини того народу,

Народу, що здивує світ.

                                        Орест Кушлик

   Вікопомну дату 9 березня 1814 року внесено до календаря знаменних і пам'ятних дат ЮНЕСКО для відзначення в усьому світі. Цього дня Україна подарувала світові Тараса Григоровича Шевченка - Генія, Поета, Пророка, що відкрив світові буття українців завдяки якому скарби української душі повною рікою влилися в загальний потік людської культури.

    Роковини Тараса Шевченка це не просто день народження видатного письменника. Це день духовного народження нашого народу. Саме поява Шевченка засвідчила справжнє народження українців, бо він духовний цемент нашого народу. Після Шевченка уже ніхто не зможе його поглинути. Щастя української нації в тому, що Бог послав на її терени генія як Кобзар, який мав різнобічну обдарованість, який зумів підпорядкувати усі свої здібності: історика, етнографа, художника, філософа, прозаїка, публіциста. Геній Шевченка розкрив у своїх творах душу своєї нації і дух своєї доби. Пам'ятаймо про це постійно й неухильно, міркуючи над його творами. 

    Фольклорні мотиви поезій, знання традицій та звичаїв, норми поведінки людей - то цілий скарб його душі, перелитої в наші серця. "Кобзар" - епохальна книжка. Читаєш вірш - відкриваєш завісу тої доби. Цілі покоління виростають на ньому. Його вустами до нас говорить сам народ. Кожен рядок - крилата фраза, кожен вірш чи поема має внутрішній зміст, свої глибини. Це як душа людська.

  Шевченко вчив нас і сьогодні бути чесними перед собою і своїм народом.

      10 березня 1861 року завершилось земне життя Тараса Шевченка і почалося його Безсмертя. Минають роки, десятиліття та товща часу не в змозі притлумити гостру актуальність його слова для кожного з наступних поколінь, адже вся його спадщина - поезія і проза, живопис і графіка - усе пронизане любов'ю до  України, до людини.

    В ЧОМУ Ж ПОЛЯГАЄ ГЕНІЙ ШЕВЧЕНКА? Геніальний український поет, художник, громадсько-політичний діяч, засновник укранської літератури, творець сучасної української мови, національна гордість народу побачив світ у кріпацькій сім'ї. В акції визволення Шевченка з кріпацтва брали участь відомі діячі російської культури В.Жуковський, М.Вільєгорський, В.Григорович. Навчався у Петербурзькій академії мистецтв у Карла Брюллова У 1860 році був обраний членом АМ по класу гравюр.

     Як один з організаторів Кирило-Мефодіївського братства був засуджений і засланий у солдати до Оренбурського краю - "за складання революційних і у високій мірі сміливіх віршів." На присуді цар Микола І власною рукою дописав: "під найсуворіший догляд без права писати й малювати". Після заслання жив у Петербурзі без права виїзду в Україну.

     Перша збірка поезій "Кобзар" вийшла 1840 року у Петербурзі і була великим захопленням зустрінута в Україні  Т.Г.Шевченко є найбільшим українським поетом, бо в його поезії знаходимо найкращий і найсильніший вислів любові до рідного краю й рідного народу, бо в його творах - увесь зміст українського народного життя. 

     Творчисть Шевченка глибоко національна, грунтується на фольклорі, літературі бароко, містить початки модерної української поезії. та прози. Крім сміливого, допитливого, схильного до фантазії розуму, природа наділила його дивовижним умінням бачити і відтворювати по-своєму навколишній світ.

     Він залишив майбутнім поколінням велику малярську спадщину: автопртрети, портрети сучасників, офрти, малюнки, акварелі. 

      Беззаперчний факт, що творчість Т.Г.Шевченка та його світоглядні ідеї мали величезний вплив на весь подальший розвиток української культури та витворення національного міфу.

   Як бачимо, усе життя Тарасове переповнене терпіння. До 24 року життя був кріпаком, десять літ прожив на засланні солдатом, останніх чотири роки життя був під наглядом полоіції і не мав права жити в Україні, а тільки дев'ять літ, від 1838 до 1847 року, був вільною людиною.

   Однак і тих дев'ять літ вистачило Тарасові, щоб на всю Україну блиснув його могутній талант, те велике світло, що показало народові шлях до вільного життя.  Його "Кобзар", що вийшов в 1840 році, став найулюбленішою книгою кожного свідомого українця на всіх землях, де тільки українці живуть. А разом з "Кобзарем" почали ширитися ті думки, що висловлені в творах Тараса. І за той час, коли Тарас у неволі мусив замовкнути, його "Кобзар" робив свою справу - будив народну свідомість. Бо в "Кобзареві" вичитали прибиті й пригноблені та поневолені українці давню славну історію свого народу, довідалися про минувшину, коли-то народ був вільний і мав свою державу. Це збудило в народі тугу за волею.

   Шевченко не діждався проголошення скасування кріпацтва й панщини, бо вони в Україні були: були проголошені через тиждень по його смерті. Але певне є, що і Шевченківські поезії, - ті думки, які він поширив у народу, - спричинилися до того, що народ забажав волі, і цар чув себе примушеним звільнити людей з кріпацтва.

   Та не тільки скасування кріпацтва, але й дальші діяння народу зародилися з Шевченкововго "Кобзаря". Його думки й гасла не дали народові зневіритися й тоді, коли цар заборонив знову по-українськи навіть писати й друкувати, та старався задушити всяку думку про волю.

    І в тім власне, велика заслуга Тараса Шевченка, що він своїм геніальним талантом збудив віру й скріпив надію в українськім народі на всіх його землях і вчив народ, як до добра змагати. Це безсмертні заповіти, і тому вони, певно, здійсняться. Тільки треба всім нам вчитися, єднатися і боротися, - і добра доля прийде до нас! Він казав: "Учітеся, брати мої!"

     Ці заповіти звернені й до дитини. Вчіться - це перший обов'язок дитини. Щоб була єдність - то нехай кожний українець любить українця і живе з усіма в злагоді. А боротися дитина може своїм способом, так, що всюди назве себе українцем: буде по-українськи говорити і молитися, і не дасть українського народу принижувати.

     Запам'ятаймо собі на ціле життя тії заповіти Тараса Шевченка.