ЯКА ЯВДОХА, ТАКЕ Й ЛІТО

     Цей день християнська церква "облагородила" посиланням на шанування пам'яті святої Євдокії.
  Свята Євдокія - християнська свята і мучениця із Сирії, настоятелька монастиря, чудотворителька.
      Вона жила у місті Геліополі, що в Килисирії. Будучи дівчиною незвичної вроди, Євдокія жила розпусним життям.
      Якось Герман, настоятель чоловічого і жіночого монастирів, прибув до міста і заночував в одному домі. Вночі він довго молився і читав Святе Письмо про Божий суд і кару за гріхи. Голосне читання розбудило Євдокію, яка спалав в сусідній кімнаті, і вона почала прислухатися до його слів.

     Наступного дня вона покликала до себе Германа після розмови з яким прийняла святе Хрещення, роздала свій маєток убогим і вступила до жіночого монастиря. Незабаром стала його настоятелькою. Бог прославив Євдокію великими чудами. Довідавшись про це, поганський управитель Геліополя Вікентій наказав зарубати її мечем.
      Покаянного життя після святого Хрещення прожила 56 років, а мученичецький вінець прийняла 120 року. Пам'ять про неї - 14 березня. У цей  день в українців є ряд обрядів та звичаїв, що пов'язано з приходом весни.

   Народні перекази оповідають, що цього дня прокидається від зимововго сну байбак, виходить зі своєї "домівки" та свище тричі, а потім знову ховається до своєї нірки. За народним переконанням, у своїй нірці він тепер спатиме аж до Благовіщення. 

    Саме в цей день, відповідно до народної традиції, вважається першим днем весни. Із цим днем старі люди пов'язують повернення ластівок із вирію. Господині, побачивши в цей день ластівку, кидають жменю землі  на грядку зі словами: "кріп сію". І чекають на "закономірне диво" - на цьому місці начебто виросте кріп. 

     Діти, уперше побачивши навесні ластівку, беруть жменю землі, кидають її  вслід ластівці - "на гніздо", будучи переконаними, що то прискорює прихід весни. Якшо в дитини ластовиння на обличчі, то за бажання, вона може спробувати позбутися його за допомогою ластівки. Коли ця дитина побачить ластівку, то має проказати: "Ластівко, ластівко, забери мої веснянки, натомість дай мені білянки". Потім необхідно вмитися весняною водою.

     Зруйноване ластівяче гніздо - гріх не менший, ніж зруйнувати гніздо лелеки. Як лелеки, ластівки приносять в оселю, під стріхою якої живуть, затишок і злагоду. Тож краще не турбувати їх і не бешкетувати, витягаючи яйця з гнізда.

       Добрий господар обов'язково зріже сухі гілки дерев у саду. Ця процедура проводиться не тільким для того, щоб дерева краще родили, але й щоб на цих деревах  нечиста не селилася.

      На "Явдохи" до сходу сонця дівчата, які цікавляться чаклуванням і всілякими чарами, замовляють своїх ворогів, щоб вони їх "добрими словами поминали".

В арсеналі народної мудрості з Явдохами повязано безліч безліч завбачень. Городники вважали, якщо під Явдоху висіяти на розсаду капусту, то вона не боятиметься морозів. Те ж саме стосувалося й рільників, бо "Одова Явдоха виходить з плугом". Яку ж погоду віщує вона?

• Як вода капає зі стріх, то це ще довго буде холодно.
• Який вітер на Явдохи, такий буде і до Покрови. Якщо вітер теплий - на мокре, з півночі - на холодне.
• Повний місяць з дощем - бути мокрому літові.
• Якщо ранок ясний - сій ранню пшеницю, в обід ясно - розраховуй на пізній засів.
• Якщо день сонячний - вродить пшениця, а похмурий - просо і гречка.
• Якщо біля порога калюжі води, то пасічники купатимуться в меду

  Як бачимо, з весняною Явдохою пов'язано чи не найбільше народних завбачень та спостережень. Це цілком природно, адже "Один день весни цілий рік годує", а "Яка Явдоха, таке й літо".